АтлетиІнтерв'юНОВИНИУкраїни

Руслан Фурсов: «В тренажений зал ходить навіть моя мама»

Руслан Фурсов: «В тренажений зал ходить навіть моя мама»Руслан Фурсов – дев’ятнадцятирічний харківський пауерліфтер. З дитинства присвятивши себе цьому нелегкому виду спорту він по справжньому відданий йому. Одного дня Руслан «ВКонтакті» відкрив групу присвячену пауерліфтингу, яка щодня оновлюється і сьогодні нараховує понад 8.500 тисяч учасників не лише з України, а й Росії та Білорусі. Для kulturizm.info Руслан розповів про свої досягнення, тренування та групу «Фанати пауерліфтингу».

Перший раз я пішов в зал у 14 років. Тоді я важив 103 кг! На першому тренуванні витиснув 45 кг 5Х5. Спробував тягу 50 кг, присідав 70 кг. Так тренувався десь місяць. Там був тренер який запропонував серйозно займатися і виступати. Я подумав: «А чому б і ні?». Через пів року виступив на перших змаганнях (це було вже в 15 років). Я тоді «зібрав» 155 кг на присідання,  95 кг пожав, 155 потягнув. Це був юнацький чемпіонат Харківської області. З того часу регулярно виступаю на всіх обласних змаганнях.

Спочатку тренера як такого в мене не було. Просто спілкувався з хлопцями, питав що і як робити, уточнював тренувальні програми і так далі. Тренер в мене з’явися років два тому.

Я вибрав пауерліфтинг, бо мені сподобалося працювати із залізом. Ти приходиш в зал і відчуваєш, що тобі це подобається, подобається добавляти вагу на штангу, саме відчуття після підходу. Приємно виступати, отримувати якісь призи, медалі, диплом. Займатися спортом – це все таки престижно.

Тренуюся для себе: цього хочу і отримую від тренувань задоволення. А виступи на змаганнях це швидше бонус, певна реалізація. Який сенс піднімати щось в залі і не виступати? Якщо я піднімаю, значить і виступати можна. Тим більше треба тримати форму – я працюю тренером. Якщо цього не робити, то хто ж буде вірити худенькому юнаку (сміється, – ред.). Зараз я треную трьох хлопців, розписую їм програми, підказую, допомагаю. Одному 22, іншому 25, ще одному 18 років.

Мій мотиватор – бажання підняти чим більшу вагу. Бачу прогрес – тренуються ще більше. Медалі і звання не є для мене головним. Яка в житті користь, скажімо, від звання майстра спорту? А коли ти витиснув 300 кг – це задоволення, від того, що ти зміг подолати цю вагу, чогось досягнув і не витратив час даремно.

В тренажений зал ходить і моя мама. Їй також подобається пауерліфтинг. Я навіть вмовляю її виступити на змаганнях. Якщо я прогресую більше в жимі, то вона більш успішна в тязі. За короткий час вона потягнула 100 кг.

Руслан Фурсов: «В тренажений зал ходить навіть моя мама»Коли я створював свою групу, то вона швидше була для друзів. Потім захотілося чого більшого – почав розсилати запрошення і серйозно нею займатися. Хотілося зібрати в групі максимум корисної інформації. Більшість учасників групи це аматори-початківці, яким є чого вчитися. Я роблю акцент на тому, що люди могли більше побачити: постійно шукаю цікаве відео, яке найбільше мотивує.

Я відкритий для рекламних пропозицій. Із задоволенням можу помістити вашу рекламу у свою групу. Окрім того, нещодавно відкрив ще одну групу із спортивним харчуванням, куди запрошую всіх охочих. Якщо мати голову і бажання, то на цьому виді спорту можна заробляти цілком хороші гроші: та ж тренерська робота, виступи на комерційних фестивалях, спортивне харчування. Все залежить від фантазії і можливостей.

Якщо ви хочете тренуватися – йдіть в зал і не бійтеся. Якщо хтось думає, що зал тільки для вибраних, то це помилкові думки.

© 2011Руслан Фурсов для www.kulturizm.info

Пов’язані статті

Залишити відповідь

Back to top button