Головна Інтерв'ю Бодибілдер Славік Федоренко: Я не є прихильником встановлення силових рекордів

Бодибілдер Славік Федоренко: Я не є прихильником встановлення силових рекордів

Це молодий бодибідер в історії українського культуризму. Славік Федоренко – один з небагатьох атлетів, які на всеукраїнських змаганнях представляють Вінниччину. Цей 22-річний культурист  минулої осені виступав на Чемпіонаті України 2012 IFBB у категорії  «класичний бодібілдинг понад 175 см» та посів п’яте місце. А вже після цих змагань поїхав на Чемпіонат світу серед юніорів і ветеранів, який відбувався у Будапешті.

Сьогодні читачів kulturizm.info познайомимо ближче із Славіком Федоренком у ексклюзивному інтерв’ю.

Тренуватися я почав ще у 12 років

Вдома у гаражі була штанга та кілька гантелей, тож займався з тим, що мав. Це були знаряддя вітчима. Такі мої домашні тренування не були регулярними, тож і якихось результатів не було. До того ж у дитинстві я був худий. Лише коли переїхав у Вінницю на навчання, там познайомився із  Ігорем Шепітком, який почав мене серйозно тренувати та готувати до змагань. Тоді почала збуватися моя юнацька мрія.

А знайшов тренера з допомогою соцмереж: написав повідомлення Олександру Гордієнку, президенту Полтавської федерації IFBB, про те, що хочу виступити на змаганнях з бодибілдингу. Він порадив звернутися до Сергія Панадія, а той в свою чергу познайомив  мене з моїм тренером Ігорем Шепітком.

Вперше я виступив на змаганнях коли мені було 19 років

Як бодибілдер дебютував на Кубку України з бодибілдингу в Ужгороді. До цих змагань я готувався пів року: три місяці набирав масу, а потім ще стільки ж тривав період «сушки».  Останній етап був для мене дуже важким, але я навіть не думав здаватися, бо дуже хотів виступити –  у мене була шалена мотивація. Тоді я посів 5 місце на Кубку України.

Після цих змагань у мене був «бойовий» настрій: хотілося йти далі!

Минулої осені я вперше у житті виступив на міжнародному турнірі з бодибілдингу

Пощастило взяти участь у Чемпіонаті світу по юніорам. Вразив той рівень підготовки атлетів, особливо юніори 80+ та ветерани… У них просто чудова форма! Після цього зрозумів, що треба багато тренуватися…  До речі, організація цього турніру майже нічим не відрізнялася від нашої ж «Фітнес бомби».

Я готовий вкладати надалі гроші у свою форму

Зараз у бодибілдерів дуже високий рівень підготовки, значно якісніший, аніж був у 2010-му, коли я тільки починав виступати на змаганнях. Щоб мати таку форму треба вкладати гроші, зараз я готовий це робити. Багато у цьому мені допомагає тренер Ігор Шепітко. Для мене цей спорт вже став способом життя.

Планую виступити у категорії «понад 80 кг»

Серед українських бодибілерів мені найбільше імпонує форма Олександра Слободянюка. У нас багато хороших спортсменів, але, на жаль, вони не такі відомі, як атлети у тій же Росії.

Найбільша проблема бодибідингу в Україні полягає у тому, що в нас немає належного фінансування та спонсорів, які б допомагали спортсменам. Скажімо, у Росії навіть на комерційних змаганнях значно вищі призові нагороди аніж у нас. Також у них більше спортсменів мають підписані різноманітні контракти.

Впродовж останніх років змінилися принципи тренувань

Раніше два тижні тренувався з великою вагою і малою кількістю повторів та підходів, а наступні два тижні, навпаки, заняття більше «пампінгові».

Натомість тепер мої тренування більше інтуїтивні: роблю те, що вважаю за потрібне виходячи від самопочуття. Іноді йду на тренування лише знаючи над якою саме групою м’язів працюватиму, а вправи підбираю вже в процесі самого заняття.

Теж саме стосується і тривалості тренувань: можу в залі працювати і дві години, і 40 хвилин.

Віддаю перевагу відносно легким тренуванням з правильною технікою виконання. Якось тренував ноги і на 6 разів присів 190 кг. Так після цього кілька тижнів боліли коліна. Я не прихильник силових рекордів, не хочу ні перед ким нічого показувати чи доказувати.

Останньою своєю формою я задоволений, але знаю що у мене відстає спина та біцепс бедра, натомість добре розвинуті руки та плечі.

У міжсезоння харчуюся так само і всі

Щоправда стараюся споживати 2 г білки на кілограм маси, не їсти жирного та багато солодкого. На масі: багато вуглеводів, 3 г білка та 6-7 г вуглеводів на кілограм тіла.

Перед змаганнями харчуюся кожні дві години.  Куди б не йшов, завжди беру із собою їсти. Повністю все, що їм – готую сам собі. Не можу сказати що виходить дуже смачно, але принаймні корисно. Але відверто кажучи не люблю сам готувати.

Взагалі не споживаю спортивне харчування, лише вітаміни. Якщо правильно харчуватися, то добавки мені не потрібні. Чому я не їм добавок? Просто я не знаю, що сиплять у ці баночки – там може бути все, що завгодно.

Найбільше собі подобаюся на «сушці», після змагань намагався хоч якось зберегти таку форму, але не вдавалося, адже навколо багато спокусливої їжі, яка перешкоджає цьому.

Підготував Антон Павленко, kulturizm.info