Лілія Яцишин: із новачка у переможці. Історія успіху на фітнес-змаганнях

На змаганнях з фітнесу та бодібілдингу новачкам щастить далеко не відразу: повернення додому із медалями — це рідкість, аніж правило. У таких випадках треба мати справді безперечно переконливу форму, щоб не залишити суддям моментів для вагань. Лілія Яцишин цьогорічна дебютантка у федерації WABBA, яка зуміла з першого разу здобути «золото» на Чемпіонаті Європи з бодібілдингу, який відбувався у її рідному Львові.

Для KULTURIZM.INFO Лілія Яцишин розповіла про свої тренування, роботу та зміни, які приніс фітнес у її життя.

Насамперед розкажи, як ти наважилася на крок почати підготовку до змагань?

В тренажерному залі я займаюсь більше двох років. Потрапила туди завдяки коханому, який колись займався бодібілдингом. Тренувалася завжди «для себе» — хотілося мати гарне підтягнуте тіло, трохи покращити рельєф. А про те, щоб виступити на змагання ніколи серйозно не задумувалася, хоча неодноразово бачила змагання різних федерацій і завжди із зацікавленням дивилась на дівчат, що виступають в категорії «фітнес-бікіні».

Підготуватися і виступити на змаганнях мене підштовхнув Святослав Шеремета, Президент федерації WABBA в Україні. Добре пам‘ятаю його слова: «Варто нарешті показати результат роботи над собою!». Було важко наважитись і прийняти рішення виступити на змаганнях, проте цікавість і бажання випробувати власні сили все ж таки перемогли.

Наскільки серйозно ти раніше цікавилася «фітнес бікіні»?

Часом дивилася відео-блоги дівчат, що виступають у цій категорії. Тоді мене цікавили здебільшого лише їхні тренування, а серйозніше у весь процес підготовки не заглиблювалася. Також, як я вже згадувала, кілька разів відвідувала змагання з бодібілдингу, на яких, зокрема, були категорії фітнес-бікіні. Інтригували виступи дівчат, дуже подобалась їхня форма, яскраві купальники, позування. І час від часу з‘являлася думка: «Цікаво, як би я виглядала в такому образі?».

Як рідні поставилися до твого рішення самій вийти на сцену?

Для батьків це була велика несподіванка і їм було важко зрозуміти це рішення. Вони ніяк не могли зрозуміти для чого це потрібно і навіщо «себе так мучити». І, на їхній погляд, це зовсім не жіночий вид спорту. Як і кожні батьки, мої звісно хвилюються за мене, з цим і пов‘язана така реакція. Однак, моїй перемозі вони дуже раділи, розповідали своїм друзям, гордилися. Коханий, звичайно, підтримав моє рішення і допомагав у підготовці, за що я йому безмежно вдячна.

Чому ти обрала федерацію WABBA?

Відвідуючи змагання WABBA, я звернула увагу на атмосферу, що панує навколо — спортсмени спілкуються між собою, діляться досвідом, питають порад, щиро радіють перемогам один одного. Саме така дружня і відкрита атмосфера мені імпонує. Окрім того, WABBA — міжнародна федерація, а отже дає можливість спробувати свої сили на змаганнях у різних країнах.

До речі, а як реагували колеги на роботі на твою участь у змаганнях?  

Оскільки моя сфера зайнятості далека від спорту (працюю HR-менеджером в IT компанії), таке моє захоплення сприйняли дещо по-різному. Для одних воно здавалося дивним і «не жіночним», непотрібною витратою часу та сил. А інші, навпаки, активно цікавилися, як проходить підготовка, просили розповісти про тренування і дієту.

Дехто із колег прийшов підтримати мене на змаганнях, що приємно здивувало і морально допомогло. Звичайно, отримала багато привітань від колег та, зокрема, керівників, які підтримували мене і під час підготовки.

Твій рецепт поєднання роботи, особистого життя та підготовки до змагань?

Рецепт, як на мене досить простий — навчитися добре планувати свій час і не намагатися встигнути все відразу. Потрібно якомога точніше прораховувати, скільки часу забирають тренування, відпрацювання позування, приготування та прийом їжі і відповідно планувати свій день.

Спершу було важко самоорганізуватися, але згодом новий ритм життя став абсолютно звичним для мене. Найважче, мабуть, спочатку було постійно залишатися змобілізованою, щоб чітко дотримуватися спланованого графіку. Але, зрештою, це сила звички, і те, що здавалося важким і неможливим спочатку, з легкістю давалося згодом.

За що найбільше хвилювалася перед виходом на сцену?

Щоб не розчарувати саму себе. В цьому виді спорту у тебе є 15-20 хвилин на сцені, щоб показати результат місяців, років важкої роботи над собою, і цей час потрібно використати максимально ефективно. Треба викластись на повну і, що найважливіше, отримати максимум задоволення від виступу.

Оскільки це був мій перший вихід на сцену, я навіть уявити не могла, як там все насправді відбувається і які почуття та емоції я переживатиму. Хвилювалася, що буду хвилюватися. Що це хвилювання забере усю впевненість і завадить хорошому виступу. Але, на щастя, як тільки я піднялася на сцену, всі цідумки як рукою зняло і я змогла максимально насолодитися тією атмосферою, яка охоплює на сцені — і це такий «кайф», що важко словами передати.

Як змінилося твоє життя з моменту підготовки до змагань і до тепер?

Я стала більш організованою і вимогливою до себе. Відчуваю також, що додалося впевненості в собі і своїх можливостях. Стала сильнішою як фізично, так і морально.

А як щодо спортивних планів надалі?

Не зупинятися. Продовжувати випробовувати свої сили та можливості. Розвиватися у цьому виді спорту. Робити себе щоразу кращою. В майбутньому також хотілося б спробувати свої сили на змаганнях за межами України. Новий сезон не за горами!

Богдан Лабик, головний тренер WABBA України у Львові

В категорії «фітнес модель» не потрібно бути просушеним як в категорії «жіночий бодібілдінг». Головне — створити образ спортивної дівчини, яка ідеально підійде для фітнес обкладинки журналу для фітнесу.

Наша підготовка до змагань почалася на початку лютого 2018-ого. Головним завданням в тренувальному процесі було навчити Лілю відчувати роботу м’язів. Культуризм — це не важка атлетика чи пауерліфтинг, адже тут потрібно вміти напружувати  м’язи, важливе значення має здатність відчувати їхнє скорочення, дотримуватися правильної техніки. В Лілі все це було, тільки от силові показники виявилися на досить низькому рівні.

Тренуючись гантелями 2 кг плечі не виростуть, не говорячи вже про форму сідниць чи м’язів спини. Тому довелося працювати над концентрацію  з одночасним збільшенням силових показників. Методика тренуваннь не мінялися ні на початку підготовки, ні  наприканці  «підводки» до змагань. Низькоінтенсивне кардіо було в процесі підготовки з тривалістю 30-60 хв.

Що стосується слабких місць:  біцепс стегна, руки і центр спини. Їх важко включи в роботу:  імпульс на скорочення м’яза недостатній для того, щоб змусити його працювати, а навантаження на себе забирають м’язи синергісти. Ліля вчилася відчувати роботу м’язів в позуваннях , в статичних утриманнях і у негативній фазі виконанні вправ.

Щодо дієти  — це постійний  підрахунок вуглеводів, жирів і білків (БЖВ). Вираховувати калорії я не брався, натомість чітко рахували грами БЖВ. Ніяких безвуглеводок, чи із схожими практиками не займалися. Хоча є багато спортсменів, які практикують таку методику і називають її дієвим способом меншення жиру перед змаганнями (з подальшим вугелводним завантаженням в день змагань). Також ми виключили сіль з раціону (за три тижні до змагань), молочні продукти і за півтори дні до змагань обмежели на 40% прийом денної норми води.

Важливо не завести спортсмена в стан перетренованості. Тому тренувалися  тричі  на тиждень. В інші дні не було навіть кардіо — повний відпочинок.

Змагання приносять безцінний досвід як для спортсмена так і для тренера.

Підготував Роман Лавринюк, KULTURIZM.INFO

Похожие публикации:

Добавить комментарий