Шкода, небезпеки і травми від станової тяги

Станова тяга є однією з базових і найефективніших вправ у бодібілдингу та пауерліфтингу. Фактично це одна з найкращих вправ у силовому тренінгу. Станова тяга є багатьох тренувальних програмах незалежно від того, чи маєте ви на меті збільшити силові показники чи набрати м’язову масу. Тяга залучає до роботи великі групи м’язів, а відповідно, якщо ви тренуєтеся з великою вагою, то значно збільшуєте силу цих груп.

Але попри всі свої позитиви станова тяга є однією з найнебезпечніших у силовому тренінгу. Причина небезпеки і особливої уваги атлетів до цієї вправи полягає зазвичай в тому, що не всі, або не завжди дотримуються правильної техніки. Це ключове питання у всіх розмовах пов’язаних із шкодою станової. Неправильна техніка виконання станової тяги і призводить до травм або загострює колишні пошкодження.

Найбільш травмонебезпечними при виконанні становий тяги є:


– Хребет, особливо поперековий відділ хребта;
– Нерви поперекового відділу;
– М’язи спини, особливо найширший м’яз спини і м’язи розгиначі хребта;
– Біцепси стегон;
– М’язи та сухожилля передпліч;
– Ліктьові і променево-зап’ястні суглоби.

Існує пряма залежність: чим важча вага яку ви піднімаєте – тим більший ризик травмуватися.  Навіть якщо у вас на грифі невелика вага, станова тяга навантажить всі м’язи спини, стегон, ніг і плечового поясу. Як і присідання, станова тяга змушує вас глибоко залазити у свої резерви, а саме це і збільшує силу.

Потенційний ризик травми існує і він великий у тих, хто нехтує правилами. Почнемо з основного. Багато недосвідчених  хлопців під час станової мимоволі “округлюють” спину. Це грубе порушення техніки! У силу особливих анатомічних причин в такому випадку навантаження “з’їжджає” зі спини і ніг, і локалізується на вузькому поперековому відділі хребта. Як наслідок, відбувається величезний тиск на зв’язки і міжхребетні диски спини. Звідси і ризик травми!

Що можна травмувати під час виконання станової тяги?

Якщо оцінювати ризики об’єктивно, то у виконанні станової задіяні практично всі м’язи, і всі вони потенційно піддаються високому ризику травмування. Найбільші шанси «не справитися» з великою вагою – у поперекового відділу хребта і особливо поперекових нервів. Травма цих місць  завжди супроводжується дуже сильним больовим синдромом, з віддачею в ногу, різким обмеженням рухливості, а іноді і повною неможливістю рухатися.

Біль може триматися навіть досить тривалий час, вона погано знімається знеболюючими препаратами, а іноді при такій травмі не можливо навіть зробити мінімальні рухи. Травмувавши спину під час станової тяги будь-яка спроба змінити положення тіла викликає різке посилення болю.

І це ще не все. Іноді від виконання станової тяги починає руйнуватися тіло хребців поперекового відділу, що поступово призводить до формування хребтової грижі. А грижа якщо не робить інвалідом, то обов’язково, рано чи пізно, приводить культуриста на операційне ліжко для операції на хребті.

До речі, про зв’язки хребта. Вони є пластичними, але не еластичними. Тобто, скажімо, на відміну від звичайної гуми розтягнуті зв’язки неохоче повертаються в початковий стан. Так що «кругла» спина при виконанні становий тяги має й інший неприємний мінус. Зв’язки перерозтягуються і згодом вже не можуть виконувати свою функцію механічних стабілізаторів. У результаті хребці “розбовтуються”. А це вже загроза вкрай небезпечної травми – випадіння хребця або ущемлення між хребцевих дисків!

Теж саме стосується і м’язів. Порваний м’яз ніколи не відновлюється повністю і його функціональні можливості назавжди залишаються обмеженими. І, як правило, при сильних навантаженнях виникають повторні розриви, що в остаточному підсумку різко обмежує можливості того чи іншого м’язу.

Окремо треба згадати про суглоби. При виконанні станової тяги, навіть за ідеальної техніки суглоби все одно піддаються сильним навантаженням і мікротравмуванню. Як наслідок – запалення суглобів, поступове їх руйнування і поступова втрата здатності нормально виконувати свої функції. Іншими словами: неможливість безболісно ні зігнути, ні розігнути ногу або руку в суглобі. Плюс до цього в якості “бонусу” біль в суглобах при зміні погоди. Такою є станова тяга з медичної точки зору.

Який висновок?

Насамперед треба опанувати правильну техніку виконання становий тяги. Тому що травми при виконанні станової тяги отримують переважно ті, хто піднімає занадто велику для себе вагу, не будучи готовим до цього. Тобто ще не має силової бази, щоб можна було випробовувати свої максимальні можливості. Так часто трапляється особливо з молодими хлопцями, які займаються без тренера. Але якщо ви успішно освоїли правильну техніку, то, можливо, максимальна спроба у вас і не вийде, але водночас собі ви не нашкодите.

Якщо виконуєте станову з поганою технікою – то це звісно ризиковано. Але водночас те ж саме можна сказати і про будь-яку іншу вправу. Травми найчастіше відбуваються, коли люди працюють із занадто великими вагами, адже в становий тязі ви можете підняти набагато більше, ніж в інших вправах.

Тому спочатку освойте вправу з легкою вагою, ну а коли все буде виходити правильно, починайте поступово її додавали . Якщо техніка почала кульгати – значить, ви перебрали з вагою. Зупиніться, скиньте кілька кілограмів і знову повторіть.

До речі, ті, хто навчився робити станову тягу правильно і безпечно, зауважують, що вона через певний період тренувань допомагає легше виконувати й інші вправи, зокрема підйоми штанги на груди і тяги до підборіддя.

Схожi публикацii:

Залишити відповідь