
Мене звати Дмитро Воеводчук із міста Свердловськ, що на Донеччині. Хочу вам трохи розповісти про своє життя і про те як я потрапив у залізний спорт!
Все почалося ще в ранньому дитинстві. Ще в 4 роки, коли ми переїхали в нову квартиру, мій батько облаштував мені спортивний куточок, в якому були: турнік, бруси, лава для пресу і пара гантель з гирями. Саме він і заклав ту любов до спорту, за що я йому дуже вдячний.
З 6 років я почав займатися футболом, виступав на обласних змаганнях. У 10 почав займатися боксом і ходити в басейн. Їздив за 7 км від дому в місто, оскільки живу у селищі. Добиратися було важко.
У 14 років відбувся вирішальний момент, який змінив моє життя. Коли ми відпочивали з друзями, вони сказали що ходять в наш спортивний зал і запропонували піти з ними. Після першого ж тренування я зрозумів, що це саме той спорт, який я шукав до цього!
На жаль, умови занять і відсутність тренера, іноді, наштовхували на думку залишити все, але з кожним тренуванням і з кожним новим результатом ці думки відходили на задній план.
Вже через пів року я побачив перші результати і почав ставиться до всього більш і більш серйозно. Займався за своєю програмою, складеною за допомогою прочитаної книги Д.Уайдера “Фундаментальний бодибілдинг”. Прочитавши її я дізнався багато нового для себе. Саме з неї й почалися серйозні тренування, харчування і првильна техніка вправ.
З 15 до 16 років я добре прогресував, і набравши 10 кг м’язової маси, з’явилися думки про виступи. Я загорівся таким бажанням, але не знав де і як виступити. У нашому місті не було секцій з бодібілдингу та змагань ніколи не проходило. Я розчарувався.
Але тут посміхнулася удача. Мені запропонував незнайомий хлопець виступити на змаганнях. Я погодився не роздумуючи. Для цього мені довелося їхати до тренера в інше місто. Карпов Сергій Вікторович мені дуже сподобався як тренер і просто як хороший чоловік. Він навчив мене правильно позувати і від його імені через місяць я відправився на змагання в сусіднє місто Антрацит.
Дуже хвилювався і ніяк не вірилось, що я дійсно учасник. З першого разу мені вдалося зайняти 2-е місце. Поступившись досвідченому атлетові я нітрохи не розчарувався, це лише дало мені ще більше мотивації, щоб більше тренуватися і наступного разу обійти його!
На даний момент мені 16 з половиною років. Мій зріст 185 см і вага 87кг. Я готуюся до обласних змагань. Сподіваюся отримати перше міс це і після прогресувати далі. Я зрозумів, що це мій життєвий шлях, який розкрив мене повністю, в тому числі і як особистість. Я дуже вдячний цьому спорту за всі заслуги.
Не дивлячись на мій дуже юний вік, я думаю моя історія когось зацікавить і буде пізнавальною!
Дмитро Воєводчук для www.kulturizm.info










Читая такие истории, я вдохновляюсь. Таким ребятам большое уважение! Дмитрий, браво!
у парня все впереди, прогресс видно, есть желание – главное деньги на будущее, поскольку этот спорт дорогой. я верю в него
спасибо)буду стараться дальше)
да)спорт действительно дорогой)
спасибо большое)
Красавчик братух,машина,успехов на твоем пути)
мне бы такого парня … но я в Чернигове (((
спасибо большое))
Димка, мне тоже 16 и я хочу через год готовиться к соревнованиям. Скажи честно или никак: тебе дорого вышло подготовиться на первый раз? вот сколько для такой формы надо потратить денег только на одну фарму?
совсем не дорого)затраты были только на продукты питания)все обошлось без спорт пита и фармы)
Молодец, что преодолеваешь сложности. Из таких и вырастают чемпионы потом.
спасибо)
Какой молодец! Арни таскал брёвна. А у тебя – целый спортивный уголок. Так что желаю энтузиазма. И да прибудет с тобой сила и успех! ;)