Нерегулярні заняття в залі притаманні перш за все аматорам силових видів спорту, а також більшості новачків, які тільки починають займатися. Але у професійному бодібілдингу нерегулярні тренування неприпустимі. Ми вирішили дізнатися: а що відбувається з нашим тілом, коли після циклу виснажливих навантажень перейти на різке зниження чи взагалі припинення тренувань? Ми знайшли відповідь відповідь на ці запитання, а також про режим тренувальних і змагальних занять і про адаптацію до них.
Раціонально побудоване тренування призводить до різкого зростання функціональних можливостей органів і систем організму за рахунок вдосконалення всього комплексу механізмів, відповідальних за адаптацію.
Застосування надмірних навантажень, що перевищують індивідуальні адаптаційні можливості людини, в кінцевому результаті призводять до переадаптації, що проявляється у виснаженні і зношуванні функціональних систем, які несуть основні навантаження.
Припинення тренування або застосування низьких навантажень, не здатних забезпечити підтримку досягнутого рівня вже пристусованих змін, призводить до деадаптаціі – процесу, зворотної адаптації. Тобто, адаптаційні процеси в організмі людини розвиваються в суворій відповідності з характером і величиною впливу факторів зовнішнього середовища. Наприклад, стосовно адаптації серця, то раціонально сплановані навантаження призводять до помірної гіпертрофії міокарда і т. д.
При надмірному навантаженні на серце виникає незбалансована адаптація, при якій маса серця зростає в значно більшій мірі, ніж функціональні можливості структур, відповідальних за нервову регуляцію та енергозабезпечення. Зниження можливостей міокарда, може певний час компенсуватиметься збільшенням його маси, але потім, як правило, стає причиною серцевої недостатності, що слід розглядати як переадаптацію серця. Якщо процес адаптації серця відбувався доцільно, проте потім тренування було припинене або навантаження були знижені, то поступово настає процес деадаптаціі: зменшується синтез білка і маса шлуночків серця, послаблюється нервова регуляція, зменшується енергозабезпечення і т. п. У результаті порушується оптимальний режим біосинтезу та функціонування ключових структур серця, що забезпечують утилізацію АТФ у міофібрил та їх ресинтез в мітохондріях. Зазначені механізми адаптації, переадаптаціі і деадаптаціі властиві й іншим органам та системам.
Небезпеки надмірних навантажень:
1) можливість функціонального виснаження системи, яка домінує в адаптаційній реакції;
2) зниження структурного і відповідно функціонального резерву інших систем, які безпосередньо не беруть участь в адаптаційних реакціях.
Попередити виникнення цих негативних явищ можна раціональним плануванням навантажень в мікро-і мезоциклах, а також в більш великих структурних утвореннях тренувального процесу. Орієнтація на розвиток усього комплексу якостей та здібностей, що визначають успіх у даному виді спорту, при раціональному співвідношенні та чергуванні навантажень різної спрямованості забезпечує найбільш ефективний для досягнення високих спортивних показників варіант адаптації і дозволяє уникнути негативних наслідків на окремі органи і системи високих навантажень.
Різке зниження або припинення навантажень стимулює зворотній процес – деадаптацію. Це стається після припинення тренувань.
А що відбувається, якщо процес адаптації відбувався доцільно, проте потім тренування були припинені або почали застосовуватися значно менші навантаження? У цих випадках спрямованість процесу адаптації аналогічна, проте темпи усунення досягнутих змін тим вищі, чим нижчий рівень рухової активності.
Процес деадаптаціі після припинення тренувань або при різкому зниженні навантажень вібувається досить швидко. Однак його швидкість істотно нижча (приблизно в 1,5-3 рази) у порівнянні зі швидкістю формування адаптації. Суттєвим є і те, що зворотний розвиток адаптаційних перебудов відбувається нерівномірно: у перші тижні після припинення тренування спостерігається значне зниження функціонального резерву адаптованої системи, надалі процес деадаптаціі сповільнюється. У прихованому вигляді адаптаційні реакції зберігаються тривалий час і служать основою для більш швидкого відновлення втраченого рівня адаптації при поновленні тренуваннь після тривалої перерви в порівнянні з часом, витраченим на початкове формування адаптації.
Наприклад, гіпертрофія м’язової тканини, яка є наслідком силового тренування, зникає в 2-3 рази повільніше, ніж виникає. Важливо враховувати й те, що чим швидше формується адаптація, тим складніше утримується досягнутий рівень і тим швидше вона втрачається після припинення тренування.
У той же час у спортсменів, які рівномірно протягом багатьох років підвищували навантаження, зазначалося планомірне зростання функціональних можливостей. На досягнення рівня адаптації, необхідної для успішної змагальної діяльності в найбільших змаганнях, їм було потрібно значно більше часу. Однак саме ці спортсмени виявилися здатними виступати на рівні вищих досягнень тривалий час.
Будь-якиа значна перерва у тренуванні приводить до зниження інтенсивності синтезу нуклеїнових кислот і білків в клітинах системи, відповідальної за адаптацію. Насамперед буде відбуватися зменшення маси та фізіологічної функції тих ключових структур клітини, які вибірково накопичувалися в процесі систематичних навантажень при незначному зменшенні загальної маси структур.
Таким чином процес деадаптаціі означає не просто тимчасову втрату спортивної форми, яку можна відновити подальшої інтенсивним тренуванням. Мова йде про більш кардинальне явище, так як будь-яке відновлення втрачених тренуваньі вимагає нової активізації генетичного апарату клітин. Це може означати, що структурна ціна адаптації у спортсмена, багаторазово втрачається і відновлює свою тренованість, є набагато вищою, ніж у спортсмена, який тренувався безперервно.
Багаторазова активація біосинтезу, необхідна для багаторазового відновлення втраченого рівня адаптації, може призвести до своєрідного локального зношування органів, що входять в систему, відповідальну за адаптацію.
Вищевикладене вказує на те, що для раціональної організації тренувального процесу необхідно уникати чергування процесів деадаптаціі і реадаптації, а також тривалої і надмірно тривалої адаптації до виключно напружених тренувань.
Надмірні фізичні навантаження можуть мати для організму негативні наслідки, які проявляються, по-перше, в прямому зношуванні функціональної системи і особливо її ланок, що несуть основне навантаження, а, по-друге, в явищах негативної перехресної адаптації, тобто в порушення функціональних систем та адаптаційних реакцій, не пов’язаних: фізичним навантаженням.
Надмірні, нераціонально сплановані фізичні навантаження можуть стати причиною появи некрозів як у м’язах, так і в міокарді.
Надмірні навантаження можуть призвести до патологічної гіпертрофії міокарда, розвитку в ньому дистрофічних і склеротичних змін, порушення обміну речовин, нервової і гормональної регуляції. Гостре фізичне перенапруження може також призвести до крововиливу в серцевий м’яз, зокрема до гострого інфаркту міокарда з розвитком гострої серцевої недостатності, гострої дистрофією міокарда.
Платонов В.М.Скорочений уривок з книги «Адаптація в спорті» с. 108-116, фото – musclejocks.blogspot.com
_________________________
читайте також:
Как человек, совершенно не понимаю, зачем насиловать себя и свое тело так.
Абсолютно не розумію, як можна бути задоволеним своїм кволим, схожим до жіночого ,тілом
Абсолютно не розумію, як можна бути задоволеним своїм кволим, схожим до жіночого ,тілом