Назар Петрашкевич – бодибілдер зі Львова. Цей атлет впродовж останніх років регулярно виступає чи не на усіх змаганнях у Львові від федерації WABBA. Його довільні програми одні з найяскравіших: Назар вміє завести публіку, хоча каже, що особливих зусиль не докладає, мовляв спрацьовує інтуїція. Зрештою, й він сам доброзичливий та привітний.
Оскільки в Назара Петрашкевича у бодибілдину все тільки попереду, www.kulturizm.info вирішив ближче познайомитися з цим бодибілдером.
Лише через рік почав розуміти яким саме спортом займаюся
Моє захоплення бодибілдингом почалося давно, коли я ще раніше займався важкою атлетикою. Це було в залі «Локомотив» у 9-му класі. Я просто хотів трошки підкачатися. В мене був знайомий, який взимку взяв мене із собою. Але потім я залишив тренування, займався футболом.
Аж через рік у 10-му класі я знову пішов в зал з однокласниками. Лише через рік почав розуміти яким саме спортом займаюся. Вже через два з половиною роки тренувань виступив перший раз на змаганнях і посів перше місце. Був дуже щасливий, але дивлячись на фото розумів, що це не та форма, якої хотілося б. Зрештою, ці відчуття у мене й досі.
Свої довільні програми ніколи не продумую
Перший раз я виступив на Кубку Лева. Тоді почав готуватися за місяць до змагань! Просто тільки тоді дізнався що вони будуть. Тим не менше, я переміг у своїй категорії 18 років. Була неймовірна ейфорія.
Свої довільні програми ніколи не продумую – імпровізую відразу на сцені, бо живу в такому стилі життя. Це натхнення береться від того, що живу духом цього спорту. Тому перебування на сцені для мене є дуже близьким.
На усіх змаганнях виступав від WABBA. Там мені комфортно – у них доступні для мене суперники. З ними простіше конкурувати.
Важко назвати хто для мене є конкурентом, бо на змаганнях постійно з’являються нові обличчя, постійно оновлюються спортсмени. Ти готуєшся на змагання і реально не знаєш хто буде твоїм наступним суперником.
Спортсменів в нас дуже багато і навіть більше, ніж ми собі уявляємо. Просто в багатьох із них немає грошей щоб готуватися до змагань.
Тепер мені цікавіше виступати на змаганнях, аніж колись. Зараз більше досвіду, старші суперники і їх більше з високим рівнем підготовки. За ці роки у мене змінилася техніка виконання вправ, підхід до тренувань. Я почав краще відчувати своє тіло і м’язи.
Стараюся викладатися на повну
На тренуваннях стараюся викладатися на повну. Розбиваю тренування на окремі групи м’язів. Один день треную груди і плечі, окремо ноги, окремо руки і спину. Займаюся три рази на тиждень десь по півтори – дві години. Також роблю кардіо тренування, розтяжки.
Я ніколи не роблю гіперекстензію, не люблю її. Так само не треную прес – лише перед змаганнями. А от люблю тренувати ноги. Загалом роблю всі базові вправи.
В понеділок треную груди і плечі. В середу ноги. У п’ятницю – руки, а вже знову у понеділок спина.
До моїх змагань з бодибілдингу рідні вдома ставляться по-різному. Коли починається підготовка до змагань, то особливої підтримки немає. А все тому, що треба своїм в чомусь допомогти, а вже немає сил, часу та бажання.
З кожним роком бодибілдинг у нас все більше розвивається. Не такими темпами як би хотілося, але якийсь рух є. це проявляється навіть у тому, що колись казали, що змагання будуть на одну годину, а в результаті доводилося чекати пів дня. Більше про цей спорт говорять у медіа.
Підготував Антон Павленко, www.kulturizm.info
