Ім’я Романа Гаврищука добре відоме в нашому місті. Він абсолютний чемпіон Кам’янця-Подільського, чотириразовий чемпіон України, срібний чемпіон Європи та світу 2007 р. серед юніорів, чотирикратний чемпіон України, майстер спорту України з бодибілдингу.
Роману 21 рік. Народився він у Теофіполі, там же закінчив школу. Хлопець змалку любив відвідувати спортивний зал, займався гирьовим спортом, боксом, бальними танцями, бував у тренажерному залі. Напевне, саме любов до спорту, наполеглива праця та цілеспрямованість і допомогли досягти таких результатів.
2004 р. хлопчина вступив до ПДАТУ на біотехнологічний факультет і почав відвідувати ФОК К-ПЕМЗу. Його запримітив Олександр Детцель, який уже багато років займався тут у тренажерному залі. Побачивши гарні антропометричні дані, запропонував взяти участь у і традиційних Всеукраїнських змаганнях «Гранпрі Поділля.
Роман виграв ці змагання у своїй ваговій категорії. Йому це сподобалося, а тут ще й президент обласної федерації бодибілдингу та фітнесу Навазір Кучумов запропонував продовжити спортивну кар’єру. Романа включили до збірної команди області для участі в Кубку України. Відтоді й розпочалася справжня спортивна кар’єра Романа Гаврищука.
– Романе, кому насамперед завдячуєте своїми досягненнями?
– Своєму тренерові Олександру Детцелю, який мене привів у цей вид спорту, а також президенту обласної федерації бодибілдингу та фітнесу Навазіру Кучумову.
– Напевне, кожен хлопець хоче бути схожим на Шварценегера, Колемана, Катлера?
– Ні, я не звертав уваги на м’язистих чоловіків, але в дитинстві збирав наклейки від жувальних гумок із зображенням атлетів. Проте я любив віджиматися від підлоги, займатися на турніку. Пізніше був бокс, бальні танці.
– Але ж для того, щоб накачати ті чи інші м’язи, необхідно бути і легкоатлетом, і гімнастом, і танцюристом…
– Слід подолати свої лінощі й усвідомити, що це потрібно насамперед тобі. Окрім цього, необхідно хотіти бути здоровим, і тоді людина, сама прийде до того, що потрібно над собою працювати. І байдуже, який вид спорту вона вибере. Мені сподобався саме бодибілдинг, тому що, на моє переконання, чоловік повинен бути статним, мати гарну тілобудову та мирну силу в руках, а не бути згорбленим і немічним.
Бодибілдинг – це специфічний вид спорту. Заняття ним дають можливість не лише зміцнити здоров’я, але й вдосконалити зовнішність, працюючи над певними частинами свого тіла.
– Які особливості цього виду спорту?
– Змагання проводяться на сцені. Судді оцінюють спортсменів за трьома категоріями: пропорції, об’єм і рельєф. Це важкий вид спорту. Тут необхідно себе підготувати на певний день і час, бо вийти на сцену спортсмен має сухим. Не виключено, що він може впасти просто на сцені, оскільки до цього учасники дотримуються суворої білково-вуглеводневої дієти й за 4 дні до змагань рідину взагалі не вживають.
– Напевне, це й досить дорогий вид спорту?
– На підготовку одного спортсмена до престижних змагань потрібно понад три тисячі доларів.
– У цьому виді спорту велике значення має харчування. Як потрібно харчуватися, аби бути сильним і досягти успіхів?
– Для вибору меню велике значення має конституція спортсмена. Якщо людина повна, необхідна одна схема харчування, худорлява – інша.
Дієта в бодибілдингу – це не обмеження в їжі. Під час тренувань між змаганнями атлет інтенсивно харчується калорійною їжею, адже за рахунок цього йде приріст м’язової маси. В основному раціон складається з білкових складових – будівельного матеріалу для м’язів (м’ясо, риба, яйця). За 2-3 місяці до змагань з раціону виключається жирна їжа. Ввечері налягають на вуглеводи: картоплю, макарони, каші. Нежирне м’ясо можна їсти в будь-якій кількості, також вживаються протеїнові та енергетичні добавки, вітаміни
– А сцена, на якій відбуваються змагання, якусь роль відіграє?
– І сцена, і освітлення, і нанесення гриму.
– Раніше наші спортсмени для того, аби гарно виглядати, змащували тіло олією і суриком, але прогрес просунувся вперед, і, напевне, з’явилися якісь професійні засоби?
– Так, нині спортсмени використовують спортивний грим, без використання якого не допускаються до змагань.
– А як його знімають?
– Дуже легко. Спочатку витирають серветками, а потім – в душ.
– З якого віку можна займатися бодибілдингом?
– Рекомендується починати заняття з 14-16 років. Існує любительський і професійний бодибілдинг. Є натуральний без «хімії», з нього теж проводяться спеціальні чемпіонати Європи та світу.
– Яка між ними різниця?
– Різниця в об’ємі м’язів. У професійному без стероїдів та фармпрепаратів неможливо досягти рекордів, які сьогодні мають відомі спортсмени. Але, крім цього, існують ще й харчові добавки на натуральній основі. Наші спортсмени вживають лише натуральні продукти.
– Побутує думка: коли спортсмен перестає займатися цим видом спорту, то починає набирати жирову масу. Це так?
– Ні, що Ви?! Будь-хто, хто займався спортом, повинен підтримувати форму. Наприклад, той, хто перестає займатися бодибілдингом, втрачає об’єми. Не обов’язково бити рекорди – корисний оздоровчий бодибілдинг, яким можна займатися в будь-якому віці для зміцнення м’язів і суглобів.
– Який найвищий титул можна отримати в бодибілдингу?
– Серед аматорів – «Містер Юніверс», який отримують у Європі, та найзаповітніша мрія – титул всесвітнього рівня «Містер Олімпія».
– А що головне у Вашому житті?
– Здоров’я!!!
– А мрія
– Головна – мати власну справу, зокрема свій зал.
– Як Ви ставитеся до жінок, які теж виходять на сцену і хизуються своїми м’язами?
– Таких жінок не люблю. Це не естетично. Не уявляю поруч дівчини з такою ж шириною плечей і м’язовою масою.
– Тоді які дівчата Вам подобаються?
– Люблю гарних, тендітних дівчат, які слідкують за собою.
– Романе, а яку дівчину взяли б за дружину?
– Насамперед розумну.
-А шлях до вашого серця не обминає шлунка?
– Ні, не обминає. Поїсти смачненького люблю. Але поки що готую сам, бо дівчат, які добре готують, ще не зустрічав.
– Спиртні напої вживаєте?
– Категорично ні. Дуже-дуже рідко можу випити келих пива. А от курити ніколи й не пробував.
– Романе, яких людей Ви не любите?
– Злих, заздрісних, потайливих. А ще лінивих. Людина повинна займатися якоюсь справою, а не просиджувати в барах, дружити з однорукими бандитами чи вештатися десь.
– Нині мешкаєте в Києві?
– Так, там я живу і працюю в приватному тренажерному залі, але виступаю за збірну команду Хмельниччини.
Тетяна Шуханова, «Подолянин», kampot.org.ua
