Психо-емоційний стан культуриста

У багатьох спортивних статтях пишуть, що спорт сприяє виробленню гормонів щастя – ендорфінів (виробляються нейронами головного мозку).  Більшою мірою це стосується таких видів як біг, баскетбол, футбол, плавання та інших. Бодібілдінг не подібний на жоден вид спорту, тут все зовсім по-іншому.

Якщо при всіх інших (не силових) видах спорту спортсмену треба лише відновитися після тренування, то культуристу потрібний  прогрес в розвитку мускулатури. Після кожного тренінгу він прагне ставати сильнішим, об’ємнішим чи рельєфнішим.

Якщо це так, то і ендорфінів вистачає, культурист відчуває гордість за свій вигляд, задоволений результатом і настрій на ура! А коли ж прогресу нема, то всі зусилля дорівнюють нулю. Він працює до сьомого поту, витрачає свій час, сили і не отримує бажаного.

“Період застою” досить широка і актуальна проблема  з якою зустрічався кожен бодібілдер, ато і не один раз.

Основні причини “застою”:

-перетренованість (часті, високоінтенсивні і довготривалі тренування з коротким періодом відпочинку, внаслідок яких атлет не встигає відновитися)

-неправильне харчування (здебільшого недостатня кількість калорій і білку в раціоні)

-одноманітні тренування (з однаковою робочою вагою та одноманітним набором вправ)

-досягнення максимального генетичного потенціалу (досить рідко)

Цей період досить згубно впливає на психо-емоційний стан: настрій паскудний, роздратованість, апатія, емоційна лабільність, втрата апетиту, безсоння або ж навпаки – сонливість (культурист може спати по 16 годин на день і не висипатись зовсім), зникає бажання тренуватися, настає спортивна депресія , ангедонія до бодібілдінгу.

В таких випадках найкраще зробити перерву близько двох тижнів, щоб відпочити, спокійно сприйняти це як досвід, обдумати недоліки і з новими силами грамотно повернутися в тренінг.

Перетренованість для культуриста набагато страшніша проблема ніж здається. При постійних надмірних виснаженях страждає не лише опорно-рухова система, а й увесь організм атлета в цілому. В основі перетренованості лежить перенавантаження кіркових процесів в центральній нервовій системі (ЦНС), ідуть зміни в системі нейромедіаторного забезпечення (в основному норадреналіна і дофаміна), що навіть формує картину по типу неврозу! Також при цій проблемі спостерігаються зміни в ендокринній системі, чого навіть не буває при депресії.

На період підготовки до змагань, “сушки”, внаслідок безвуглеводних дієт, енергії зовсім немає не лише тренування, а й будь-яка фізична активність стає мукою, а через мізерно низький рівень глюкози  важко навіть працювати розумово. Згадайте інтерв’ю професіоналів за день-два до змагань, їм тяжко навіть сформулювати відповідь на питання журналістів.

Проте, зараз у більшості представників залізного покоління період міжсезоння, коли на осінь і зиму активно набирають масу. Це особливо благополучний період  для атлета  –  їсти якомога більше, тренуватися менш інтенсивно і рідше, багато хто і солодощами постійно “закидається”. Ситий, добрий і щасливий!!!

Для того, щоб культуристу «отримати викид ендорфінів», йому потрібен результат (розвиток м’язової маси, естетики, рельєфу тіла), а він залежить від досить ретельного дотримання всіх складових бодібілдингу:

–          Тренування

–          Відпочинок

–          Харчування

Я також мав досвід з такою проблемою як перетренованість. Спроби зробити з тіла скульптуру почалися в 16 років.  Зріст був 190см і вага 63кг. Як і кожен новачок був озброєний стереотипом «чим більше – тим краще», тренувався інтенсивно щодня по дві години. За рік я практично не мав ніякого результату, навіть гірше – отримав хронічну втому і ангедонію до залізного спорту, що і змусило покинути його на пару тижнів.

Тоді я лише спав, навіть їсти не хотілось. Через тижні два, коли відновилися сили, було багато думок, як повернутися до тренувань і отримувати бажаний результат. Почав читати якомога більше спортивної літератури (біомеханіку, біохімію, фізіологію спорту та дієтологію).

Коли повернувся, займався чотири рази на тиждень по 40-50 хвилин з сформованою програмою, режимом харчування і за рік добавив близько 20 кілограмів та солідно зросли і силові показники.

Зараз мені 22 роки і вага вже 100кг. Помірно хобі переросло в стиль життя, а зараз і в кар’єру – працюю в трьох фітнес клубах Києва персональним тренером, інколи  проводжу і по десять тренувань на день. З нового року почну підготовку до змагань.

Юрій Тимощук для www.kulturizm.info