Осередок IFBB у Дніпрі залишився без свого керівника. Все тому, що Валерій Пархоменко, який ним керував, перейшов у федерацію UBPF. Згодом делегація IFBB з Києва вирушила у Дніпро, щоб перевантажити місцеве представництво. Що з того вийде – побачимо восени на осінніх змаганнях.
А тим часом KULTURIZM.INFO вирішив розпитати Валерія Пархоменка про причини його виходу з IFBB. Адже такого у цій (та й не тільки цій) федерації останнім часом не було.
Валерій, чому ви залишили посаду президента осередку IFBB в Дніпрі?
В Україні чотири федерації бодібілдингу, які популяризують і розвивають цей вид спорту. Хтось більше, хтось менше. Але в IFBB позиція: тільки ми і ніхто крім нас. Мене це не влаштовує. Так, всім федераціям є ще над чим працювати, починаючи від уніфікації розмірів внесків в областях, закінчуючи екіпіровкою на чемпіонатах Європи та Світу.
Щодо спортсменів, то у трьох федераціях між собою є усна домовленість, що кожен атлет може виступати на будь-яких змаганнях. Це його право, якщо не підписаний контракт. Але IFBB у випадках виступів у «конкурентів» відразу дискваліфіковує спортсменів. Але що в цьому поганого? Від цього тільки виграші і атлети, і федерація, яку вони представляють.
Є питання і щодо статуту…
А з ним що не так?
Повноваження Президента федерації надто сильно розширені. Головне зауваження полягає у тому, що новий устав передбачає, що Президент керує федерацією довічно. А це не демократично.
Що стосується функціонерів і президентів обласних федерацій, то ці люди виконують свої функції на громадських засадах. І за це не отримують ні зарплати, ні премій. І з ними не підписані контракти чи договори.
А ще от візьмемо анексію Криму. На зборах було сказано, що спортсмени, які виступають на окупованому півострові, не мають права і не будуть виступати на чемпіонатах Європи. Але як показують останні турніри, правила створені для того, що б їх порушувати. Подивіться на Кубок Криму, Кубок Росії. Деякі атлети IFBB України виступають там, і потім їдуть на міжнародні змагання. Де обурення федерації? Це як у прислів’ї «Моя хата скраю, нічого не знаю».
Врешті ви гримнули дверима і пішли…
Я написав про це в групі федерації, подякував за спільну роботу, за здобутий статус судді міжнародної категорії і набутий досвід.
І як до цього поставилися ті, з ким ви працювали разом?
Назвали мене зрадником і перебіжчиком. Ми самі вибираємо з ким дружити, з ким працювати, що їсти та що пити. Я очолив федерацію у 2011 році. До того часу у Дніпрі десять років жодних змагань з болібілдингу не проводили взагалі. За шість років роботи з’явилася команда спортсменів: від 5 до 35 атлетів, які постійно виступають. Кубок Дніпра збирав понад 100 учасників, я провів Чемпіонат України, де Дніпро представили 70 спортсменів, а загальна кількість становила 350 учасників.
І які у вас зараз стосунки з говорили з керівництвом федерації IFBB?
З деякими людьми як були, так і залишилися дружні відносини. Адже ми робимо одну справу.
Ви перешли у UBPF. Вони самі вас покликали, чи ви попросилися?
Я зустрівся з президентом федерації UBPF, поговорив з ним. Потім побачив як ця команда провела Кубок України і Кубок Чемпіонів. Приємно здивувався масштабом і організацією. На цих турнірах я був радником – консультантом з технічних та суддівських питань.
Як людина з досвідом, які побачили відмінності між IFBB і UBPF?
Відрізняються назви категорій. Я побачив лояльне ставлення до спортсменів і демократичність у цій структурі.
UBPF планує розширюватися у регіони. Ви плануєте у Дніпрі створювати осередок?
Так, він вже є. Майже всі люди, з якими я працював раніше, залишилися в моїй команді. Восени ми проведемо Кубок Дніпра.
Будете вербувати атлетів IFBB чи маєте іншу стратегію розвитку?
Ми раді всім спортсменам. У нас немає такого поділу на «ваші» чи «наші». Всі хто бажає і можливість виступати – ласкаво просимо.
Розмовляв Антон Павленко
Фото: Facebook сторінка Валерія Пархоменка
